Пiвнiчна
Знаєш, я - пекуча, наче крига,
Знаєш, я - таємна, наче книга,
Я тобі чужа, і я веду війну…
Правил там немає, де живу я,
Як мисливець здобич я полюю,
Ти мені для чого? Я не збагну…
А я - дівчина-воля,
За собою долю кличу свою,
А я дівчина-воїн,
Я не знаю болю, навіть жалю,
А я неба водою,
Вмию вроду мою - тугу мою.
А я дівчина-зброя,
Си не бою ні снігів, ні вогню.
Може я візьму і не поверну,
Може закохаюсь і напевно,
Я тобі - не друг, та і не ворог - я.
Сила у кохання - більша волі,
Воля - це єдина моя зброя,
Не віддам нікому волю і своє ім'я.
А я - дівчина-воля,
За собою долю кличу свою,
А я дівчина-воїн,
Я не знаю болю, навіть жалю,
А я неба водою,
Вмию вроду мою - тугу мою.
А я дівчина-зброя,
Си не бою ні снігів, ні вогню.
Стелиться дорога, гей-я, в далечінь,
Де моя тривога, не питай. Най
Я - дівчина воїн, серце моє
У північних горах, на вершинах їх, знай
А я - дівчина-воля,
За собою долю кличу свою,
А я дівчина-воїн,
Я не знаю болю, навіть жалю,
А я неба водою,
Вмию вроду мою - тугу мою.
А я дівчина-зброя,
Си не бою ні снігів, ні вогню.
(с) Руслана